ПРОЕКТ
Закон УкраЇни
Про спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності суб’єктів малого
підприємництва
________________________________________
Цей Закон
визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та
звітності суб’єктів малого підприємництва (далі — спрощена система
оподаткування).
Метою
застосування спрощеної системи оподаткування є створення сприятливих умов для
започаткування власної справи та ведення бізнесу, зменшення витрат на ведення
підприємницької діяльності.
РОЗДІЛ І.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ
Стаття
1. Загальні поняття
1.1.
Спрощена система оподаткування запроваджується для суб’єктів малого
підприємництва та передбачає заміну сплати окремих податків і зборів на сплату
єдиного податку (далі – єдиний податок) в порядку та на умовах, визначених цим
Законом, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
1.2.
Спрощена система оподаткування запроваджується для таких суб’єктів малого
підприємництва:
1.2.1)
фізичних осіб - підприємців, які є громадянами України, та які протягом
чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), що передують
періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності
таких критеріїв (далі - фізичні особи):
кількість
осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах сукупно не перевищує 10 осіб
(включаючи членів сімей таких фізичних осіб);
обсяг
доходу сукупно не перевищує 700 000 гривень;
1.2.2)
юридичних осіб - суб’єктів господарювання будь-якої організаційно-правової
форми, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать іншим
суб’єктам господарювання, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або
перевищує 25 відсотків, та які протягом чотирьох послідовних податкових
(звітних) періодів (кварталів), що передують періоду переходу на спрощену
систему оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв (далі - юридичні
особи):
середньооблiкова кількість працівників сукупно не перевищує 50 осіб;
обсяг
доходу сукупно не перевищує 2 700 000 гривень.
Представництва, філії, відділення
та інші відокремлені підрозділи юридичної особи не мають право на застосування
спрощеної системи оподаткування.
1.3. Середньооблікова
кількість працівників – кількість працівників у
юридичних осіб, визначається за методикою, затвердженою спеціально
уповноваженим органом виконавчої влади в галузі статистики, з урахуванням усіх
найманих працівників і осіб, що працюють за цивільно-правовими договорами та за
сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників
представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в
еквіваленті повної зайнятості, за винятком найманих працівників, які
перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці по
догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.
При розрахунку
загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з фізичною
особою – платником податку, не враховуються наймані працівники, які перебувають
у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за
дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.
1.4. Спрощена система оподаткування не поширюється
на суб’єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб), які здійснюють:
а) діяльність у сфері розваг;
б) обмін іноземної валюти;
в) виробництво підакцизних товарів;
г) діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та
оптовим продажем підакцизних товарів;
ґ) виробництво, оптовий та роздрібний продаж
пально-мастильних матеріалів;
д) діяльність у сфері хімічного та металургійного
виробництва;
е) виробництво машин та устаткування;
є) виробництво офісного устаткування та
електронно-обчислювальних машин;
ж) виробництво електричних машин та устаткування;
з) виробництво апаратури для радіо, телебачення та
зв'язку;
и) виробництво медичної техніки, вимірювальних
засобів, оптичних приладів та устаткування, годинників;
і) виробництво автомобілів, причепів та
напівпричепів та інших транспортних засобів;
ї) виробництво та розподілення електроенергії, газу,
пари та гарячої води;
к) збирання, очищення та розподілення води;
л) видобуток та виробництво дорогоцінних металів і
дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову,
роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів
м) діяльність у сфері фінансового посередництва;
н) діяльність пов’язану з організацією торгівлі,
наданням послуг із створення належних умов для здійснення торгівлі іншими
фізичними або юридичними особами та орендою торгових місць на ринках та/або у
торговельних об’єктах;
о) спільну діяльність без утворення юридичної особи
відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
п) видобуток та реалізацію корисних копалин;
р) діяльність з надання в оренду земельних
ділянок та/або їх частин
с) послуги у сфері телекомунікацій
відповідно до Закону України "Про телекомунікації";
т) оптову торгівлю і посередництво в оптовій
торгівлі;
у) роздрібну торгівлю через мережу Інтернет;
ф) діяльність пов’язану з дослідженням і розробкою;
х) зовнішньоекономічну діяльність (крім юридичних
осіб, які здійснюють діяльність у сфері інформатизації);
ц) діяльність з перепродажу предметів мистецтва,
колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів)
виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
ч) діяльність з надання послуг у сфері
телерадіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і
радіомовлення";
ш) діяльність з проведення розслідувань та
забезпечення безпеки.
1.5. Спрощена система оподаткування з врахуванням пункту 1.4 цієї статті
не поширюється на фізичних осіб, які здійснюють:
а)
діяльність у сфері наземного, водного, авіаційного транспорту, надання
додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій;
б)
діяльність з надання послуг пошти та зв'язку;
в)
роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб,
пов’язаної з роздрібним продажем пива);
г)
торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння,
дорогоцінного каміння органогенного утворення;
ґ)
діяльність у сфері права;
д)
діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;
е)
діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії;
є)
діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління;
ж)
діяльність з управління підприємствами, допоміжну діяльність у сфері державного
управління;
з)
рекламну діяльність;
и)
технічні випробування та дослідження;
і)
підбір та забезпечення персоналом;
ї)
операції з нерухомим майном;
к)
поводження з небезпечними (шкідливими) відходами;
л)
діяльність у сфері культури, спорту та відпочинку;
м)
діяльність у сфері інформатизації;
н)
діяльність з надання в оренду житлових та нежитлових приміщень (споруд,
будівель) та/або їх частин.
1.6. Спрощена система
оподаткування не поширюється на:
банки, кредитні спілки,
ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії; установи
накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші
фінансові установи, визначені законом, громадські організації, суб’єктів
господарювання створених без мети отримання прибутку (неприбуткові
організації); страхових (перестрахових) брокерів,
страхових агентів; реєстраторів цінних паперів;
суб’єктів господарювання,
які на день подання заяви про реєстрацію платником податку мають податковий
борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який
виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
1.7. Платники податку
здійснюють розрахунки за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги у
готівковій та (або) безготівковій формі.
1.8. Фізичні та юридичні
особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, при здійсненні
розрахунків у готівковій формі повинні застосовувати реєстратори розрахункових
операцій відповідно до законодавства.
Стаття 2. Об’єкт оподаткування
2.1. Об’єктом оподаткування з урахуванням положень пунктів 2.2 – 2.4 цієї
статті є дохід платника податку, зменшений на такі суми, що надійшли у звітному
періоді:
а) суму коштів,
отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника
податку;
б) суму
кредитів, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі;
в) суму коштів
цільового призначення, що надійшли від державних фондів соціального
страхування, з бюджетів або фондів загальнообов’язкового державного страхування
(в рамках програм);
г) суму коштів
(зокрема, аванс, передоплата), які повертаються покупцю – платнику податку
внаслідок повернення ним товару або розірвання договору, а також суму коштів,
які повертаються платником податку покупцю внаслідок повернення таким покупцем товару (в
розмірі, який не перевищує суми, сплаченої за товар);
ґ) суму коштів,
що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), які реалізовані в період
перебування платником податку на загальній системі оподаткування та вартість
яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток
підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи (крім
випадків реалізації таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів);
д) суму податку на додану вартість,
отриманого в ціні товарів (послуг), відвантажених (поставлених) платником
податку в період його перебування на загальній системі оподаткування (крім
випадків постачання таких товарів (послуг) за рахунок бюджетних коштів);
е) суму коштів та вартості майна,
внесених засновниками або учасниками платника податку до статутного фонду
такого платника;
є) суму коштів у частині надмірно
сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються платнику
податку з бюджетів або державних цільових фондів;
ж) дивіденди, отримані платником податку від інших
платників податку, що оподатковані у порядку, встановленому у статті 7 Закону
України «Про оподаткування прибутку підприємств».
2.2. Об’єктом оподаткування при
продажу основних фондів є різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких
фондів та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на момент продажу.
2.3. У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення,
транспортного експедирування або агентським договором об’єктом оподаткування є
сума винагороди повіреного (агента).
2.4. Не є об’єктом оподаткування суми податків і зборів (обов’язкових
платежів), отримані (нараховані) платником податку під час здійснення ним
функцій податкового агента.
2.5. Датою отримання доходу є дата
надходження коштів на поточний рахунок та/або в касу платника податку, або дата
отримання відповідної компенсації у будь-якому вигляді, у тому числі списання
кредиторської заборгованості та матеріальні і нематеріальні цінності (активи),
інші об’єкти власності, одержані (нараховані) протягом звітного періоду в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.
2.6. У разі здійснення торгівлі
товарами або послугами з використанням торговельних автоматів чи іншого
подібного обладнання, що не передбачає наявності реєстратора розрахункових
операцій, датою отримання доходу вважається дата вилучення з таких торговельних
апаратів або подібного обладнання грошової виручки.
2.7. У разі, коли торгівля товарами
(роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням
жетонів, карток або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій
одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів,
карток або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці
України.
2.8. Дивіденди, що виплачуються власникам корпоративних
прав, (засновникам суб’єктів спрощеної системи оподаткування), юридичними
особами оподатковуються відповідно до законодавства з питань оподаткування:
для фізичних
осіб згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»;
для
юридичних осіб, які обрали спосіб оподаткування доходів за загальною системою
оподаткування, згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
для
юридичних осіб — платників єдиного податку згідно з цим Законом.
Стаття 3. База оподаткування
3.1. Базою обкладення податком є виражений у гривнях дохід платника
податку, визначений згідно з пунктами 2.1 – 2.4 статті 2 цього Закону.
3.2. Дохід,
виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним
курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на
дату отримання таких доходів.
3.3. Дохід у
вигляді безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг визначається за звичайними
цінами у порядку, встановленому згідно із Законом України «Про оподаткування
прибутку підприємств».
Стаття 4. Ставки податку, порядок
нарахування та строки його сплати
4.1. Ставки
податку для фізичних осіб встановлюються щороку сільськими, селищними та
міськими радами (далі у цій статті - органи місцевого самоврядування) у межах
від 20 до 200 гривень з розрахунку на календарний місяць залежно від виду
господарської діяльності та місця її провадження.
4.2. Рішення про встановлення ставок
податку для фізичних осіб, їх зміну приймаються та офіційно оприлюднюються
органами місцевого самоврядування до 1 липня поточного бюджетного періоду і
набирають чинності з початку наступного бюджетного періоду.
4.3. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення ставок
податку для фізичних осіб є нормативно-правовим актом з питань оподаткування.
Копія такого рішення надсилається органом місцевого самоврядування відповідному
органу державної податкової служби у десятиденний строк з дня його офіційного
опублікування.
4.4. Ставки податку для фізичних осіб є незмінними
протягом бюджетного періоду, на який вони встановлені органами місцевого
самоврядування.
4.5. У разі коли органами місцевого самоврядування до
початку нового бюджетного періоду в установленому цією статтею порядку не
встановлено та/або не оприлюднено ставки податку за
видами господарської діяльності, до моменту їх встановлення та/або оприлюднення
діють ставки податку, визначені у попередньому бюджетному періоді.
4.6.
Фізичні особи, які провадять кілька видів господарської діяльності, для яких
установлено різні ставки податку, придбавають одне свідоцтво платника податку i
сплачують податок за більшою ставкою.
4.7.
Фізичні особи, які провадять господарську діяльність не за місцем державної
реєстрації або на всій території України, придбавають одне свідоцтво платника
податку i сплачують податок за ставкою 200 гривень з розрахунку на календарний
місяць незалежно від виду діяльності.
4.8.
Ставка податку для юридичних осіб встановлюється у розмірі 6 відсотків бази
оподаткування
4.9. Юридичні особи сплачують
податок щомісяця до 20 числа (включно)
місяця, що наступає за місяцем за який здійснюється сплата податку
згідно з розрахунком про сплату єдиного податку.
4.10. Сума податку
перераховується на окремий рахунок органів Державного казначейства України.
Суми податку, не
сплачені в установлені строки, вважаються податковим боргом і стягуються до
бюджету згідно з положеннями цього Закону.
4.11. Для фізичних та юридичних
осіб, які провадять господарську діяльність виключно з надання послуг та обсяг
доходу яких протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів
(кварталів), при підтвердженні статусу платника податку, не перевищує 300 000 гривень, установлюється
нульова ставка податку.
До господарської діяльності з
надання послуг, на які поширюється спрощена система оподаткування, належать:
1)
виготовлення взуття за індивідуальним замовленням;
2)
послуги з ремонту взуття;
3)
виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням;
4)
виготовлення виробів зі шкіри за індивідуальним замовленням;
5)
виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням;
6)
виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням;
7)
виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за
індивідуальним замовленням;
8)
виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням;
9)
додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням;
10)
послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;
11)
виготовлення та в'язання трикотажних виробів за індивідуальним
замовленням;
12)
послуги з ремонту трикотажних виробів;
13)
виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним
замовленням;
14)
послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів;
15)
виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за
індивідуальним замовленням;
16)
послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів;
17)
виготовлення меблів за індивідуальним замовленням;
18)
послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів;
19)
будівництво житла за індивідуальним замовленням;
20)
послуги з ремонту житла за індивідуальним замовленням;
21)
виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним
замовленням;
22)
технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів
і мопедів за індивідуальним замовленням;
23)
послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо-
та відеоапаратури;
24)
послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових
приладів;
25)
послуги з ремонту годинників;
26)
послуги з ремонту велосипедів;
27)
послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів;
28)
виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням;
29)
послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього
вжитку та металовиробів;
30)
виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням;
31)
послуги з ремонту ювелірних виробів;
32)
прокат речей особистого користування та побутових товарів;
33)
послуги з виконання фоторобіт;
34)
послуги з оброблення плівок;
35)
послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;
36)
послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових
виробів;
37)
вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням;
38)
послуги перукарень;
39)
ритуальні послуги;
40)
послуги, пов'язані з сільським та лісовим господарством;
41)
послуги домашньої прислуги;
42)
послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за
індивідуальним замовленням;
43)
послуги з фото- та відеозйомки
за індивідуальним замовленням;
44)
послуги з денного догляду за дітьми, особами похилого віку, у тому
числі за особами з фізичними та розумовими вадами.
Стаття 5. Податковий (звітний)
період
5.1. Податковим
(звітним) періодом для платників податку є календарний квартал.
5.2.
Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого
місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем
останнього місяця податкового (звітного) періоду.
5.3. Для
суб’єктів господарювання, які перейшли до сплати податків за спрощеною системою
оподаткування із загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний)
період починається з першого календарного дня першого місяця податкового
(звітного) періоду, що настає за місяцем, в якому таким особам видано свідоцтво
платника податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця
такого періоду.
5.4. Для
новоутворених суб’єктів господарювання перший податковий (звітний) період
починається з початку того кварталу, в якому видано свідоцтво платника податку.
5.5. У
разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації
припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками
податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, що
закінчується днем такої державної реєстрації.
Стаття 6. Ведення обліку і складення звітності платниками податку
6.1. Для
визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних
документів платники податку зобов’язані вести книгу обліку доходів і витрат
шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і
фінансових операцій.
6.2. Форма книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення встановлюються центральним органом
державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої
влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
6.3. Юридичні особи ведуть
бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у встановленому
законодавством порядку.
6.4. Для обліку
товарних залишків фізичні особи – підприємці та юридичні особи ведуть єдину
накладну.
Форма та порядок
ведення єдиної накладної встановлюються центральним органом державної
податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який
забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
6.5. Платники податку не звільняються від ведення
податкового обліку, складання і подання звітності, пов’язаної зі сплатою інших
податків і зборів (обов’язкових платежів), платниками яких вони є згідно з цим Законом
та іншими законодавчими актами.
6.6. За результатами господарської
діяльності протягом податкового (звітного) періоду платники податку подають до
органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва –
платника податку в строк, встановлений для квартального податкового (звітного)
періоду.
6.7. Форма декларації затверджується центральним органом
державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої
влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
6.8. Податкова звітність складається та подається наростаючим
підсумком.
Стаття 7. Особливості
обкладення платників податку окремими податками і зборами (обов’язковими
платежами)
7.1. Платники
податку не є платниками таких податків і зборів (обов’язкових платежів):
а) податку
на прибуток підприємств;
б) податку
на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані
в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з
цією главою;
в) податку
на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання
яких розташоване на митній території України;
г) збору
за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
ґ)
земельного податку, крім земельних ділянок, що не використовуються для ведення
підприємницької діяльності;
д) збору
за спеціальне використання води.
7.2. Податки і збори (обов’язкові
платежі), не зазначені у пункті 7.1 цієї статті, сплачуються платниками податку
в порядку і розмірах, встановлених цим Законом, а страхові внески до Пенсійного
фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування
- в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та
соціальне страхування.
7.3.
Платники податку зобов’язані нараховувати, відраховувати та перераховувати до
бюджету, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного
соціального страхування, податок на доходи фізичних осіб, збори та страхові
внески, пов’язані з виплатою заробітної плати (доходу) працівникам, які
перебувають з ними у трудових відносинах.
7.4.
Платники податку вважаються податковими агентами найманих ними осіб та/або
фізичних осіб, які перебувають з ними у цивільно-правових відносинах, стосовно
будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь таких осіб, включаючи
будь-які доходи, які остаточно оподатковуються під час їх виплати.
Стаття 8. Порядок переходу до сплати податків за
спрощеною системою оподаткування або відмови від сплати податків за спрощеною
системою оподаткування
8.1. Суб’єкти
господарювання за власним бажанням можуть обрати спрощену систему оподаткування
шляхом отримання свідоцтва платника податку.
8.2.
Рішення про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування може
бути прийняте суб’єктом господарювання один раз протягом календарного року
шляхом подання відповідної письмової заяви до органу державної податкової
служби за місцем державної реєстрації суб’єкта господарювання не пізніше ніж за
15 днів до початку наступного податкового (звітного) періоду.
8.3. Зміна
(доповнення або виключення) виду господарської діяльності, перехід до сплати
податку за іншою ставкою, а також відмова від застосування спрощеної системи
оподаткування можуть бути здійснені суб’єктами господарювання, які відповідають
вимогам пункту 1.2 статті 1 цього Закону, з початку нового податкового
(звітного) періоду за умови подання відповідної заяви у порядку, визначеному
пунктом 8.2 цієї статті.
8.4. Орган
державної податкової служби зобов’язаний безоплатно видати протягом 10 робочих
днів із дня подання суб’єктом господарювання заяви про обрання спрощеної
системи оподаткування свідоцтво платника податку або надати письмову мотивовану
відмову.
Свідоцтво
платника податку отримує фізична особа особисто з підтвердженням особистого
підпису.
8.5.
Суб’єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації будь-якого
платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг
(недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як
платник податку за умови погашення таких податкових зобов’язань чи податкового
боргу (недоїмки).
8.6.
Новоутворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти господарювання,
які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву про
перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування до органу
державної податкової служби за місцем їх реєстрації, вважаються платниками
податку з дня державної реєстрації такого платника.
При цьому
під час розгляду органом державної податкової служби заяви про видачу свідоцтва
платника податку, поданої новоутвореною фізичною особою - підприємцем, який
раніше вже був у встановленому законом порядку зареєстрований як платник
єдиного податку і самостійно прийняв рішення про припинення підприємницької
діяльності, враховується вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті
провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування (але
не більш як за річний період до дати подання такої заяви).
8.7.
Свідоцтво платника податку видається на календарний рік.
Для
продовження дії свідоцтва платника податку на наступний календарний рік заява
подається в обов’язковому порядку в установлений пунктом 8.2 цієї статті строк.
8.8. Бланк
свідоцтва платника податку є документом суворого обліку, що запроваджується на
всій території України.
У разі
втрати або зіпсування свідоцтва платнику податку видається дублікат свідоцтва в
порядку, установленому пунктом 8.4 цієї статті.
8.9. Якщо
фізичні особи провадять господарську діяльність із використанням найманої
праці, то для кожної особи, яка перебуває з ними у трудових відносинах,
включаючи членів їх сімей, орган державної податкової служби видає таким
платникам податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником
податку (далі - довідка).
У разі
збільшення кількості найманих працівників платники податку повинні одержати
відповідні довідки для таких працівників.
У разі
зменшення кількості найманих працівників платники податку повинні повернути
видані на таких працівників довідки до органу державної податкової служби.
Суб’єкти
господарювання у своїй діяльності зобов’язані використовувати найману працю на
умовах законодавства про працю.
8.10.
Свідоцтво платника податку (довідка) повинно розміщуватися на робочому місці
платника податку (найманого працівника) та пред’являтися працівникам
контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження на
проведення перевірки.
Свідоцтво
платника податку та довідки, видані платникам податку, не можуть бути передані
іншим, крім зазначених у них, особам.
Свідоцтво
платника податку, строк дії якого закінчився, підлягає поверненню у п’ятиденний
строк разом з усіма довідками органу державної податкової служби, який їх
видав.
8.11.
Свідоцтво платника єдиного податку анулюється органом державної податкової
служби у разі:
подання
платником єдиного податку заяви про відмову від застосування спрощеної системи
оподаткування;
припинення
підприємницької діяльності фізичної особи та/або ліквідації (реорганізації)
юридичної особи;
виникнення
податкової заборгованості зі сплати єдиного податку протягом двох послідовних
кварталів;
провадження
господарської діяльності, на яку не поширюється дія цієї глави;
перевищення
граничної чисельності найманих осіб, встановленої у пункті 1.2 статті 1 цього Закону;
перевищення
граничного обсягу доходу, встановленого у пункті 1.2 статті 1 цього Закону;
застосування
платником податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 1.7 статті
1 цього Закону;
неоформлення в установленому порядку трудових відносин при фактичному
використанні найманої праці;
недотримання
вимог нарахування та виплати заробітної плати.
8.12. Форма
свідоцтва платника податку та довідки та порядок їх видачі (анулювання)
встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з
центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної
політики у сфері підприємництва.
8.13. У
разі припинення платником податку провадження господарської діяльності
податкові зобов’язання зі сплати податку нараховуються такому платникові до
останнього дня (включно) календарного місяця його фактичної діяльності.
8.14.
Процедура переходу платника податків до сплати за спрощеною або загальною
системою оподаткування, а також порядок оподаткування платників податків у разі
такого переходу, визначаються центральним органом державної податкової служби
за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення
реалізації єдиної державної фінансової політики та центральним органом
виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері
підприємництва.
Фізичні особи – підприємці та
юридичні особи за власним бажанням можуть обрати спрощену систему оподаткування
шляхом отримання Свідоцтва платника податку.
Стаття 9. Відповідальність платника
податку
9.1. Платник податку несе відповідальність згідно з
законодавством за правильність нарахування, своєчасність подання декларацій та
сплати податків, платником яких він є відповідно до цього Закону.
9.2. У разі застосування платником податку іншого способу
розрахунків, ніж зазначені у пункті 1.7 статті 1 цього Закону, або здійснення
операцій, на які відповідно до пунктів 1.4 - 1.6 статті 1 цього Закону не
поширюється спрощена система оподаткування, дохід, отриманий платником податку
в результаті здійснення таких операцій, оподатковується за ставкою податку у
розмірі 15 відсотків – для фізичних осіб - підприємців та за подвійною ставкою
єдиного податку – для юридичних осіб.
9.3. У разі коли фізична особа – платник податку провадить діяльність,
незазначену у свідоцтві платника податку, дохід, отриманий від провадження
такої діяльності, оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків.
При цьому такий платник податку зобов’язаний внести відповідні зміни до
свідоцтва платника податку або перейти до сплати
податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного звітного
періоду.
9.4. У разі, коли у податковому
(звітному) періоді обсяг доходу, отриманого фізичною особою, перевищує обсяг,
зазначений у підпункті 1.2.1 пункту 1.2 статті 1 або у підпункті 4.11 статті 4 цього
Закону, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду
оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків.
9.5. У разі, коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу,
отриманого юридичною особою, перевищує обсяг, зазначений у підпункті 1.2.2.
пункту 1.2 статті 1 або підпункті 4.11 статті 4 у цього Закону, сума
перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду
оподатковується за подвійною ставкою податку.
9.6. У разі недотримання положень статті 1 цього Закону, платник податку зобов’язаний перейти
до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного
кварталу, і втрачає право сплачувати податки за спрощеною системою
оподаткування протягом наступного календарного року.
9.7. За неоформлення трудових відносин, у разі фактичного
використання найманої праці, в тому числі з порушенням умов трудового договору
(контракту), з порушенням порядку нарахування та виплати заробітної плати платники
податку втрачають право на застосування спрощеної системи оподаткування та несуть
адміністративну і кримінальну відповідальність згідно з законами.
Розділ ІІ. Прикінцеві положення.
1. Цей
Закон набирає чинності з 01 січня 2011 р. та діє до 31 грудня 2016 р.
2. У
зв’язку з набранням чинності цим Законом припиняється відповідно до пункту 4
розділу ХV “Перехідні положення”
Конституції України дія Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 “Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” та Указу Президента України від 28 червня
1999 р. № 746 “Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня
1998 року
№ 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва”.
3. Внести
зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Бюджетному кодексі України
(Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 37—38, ст. 189; 2004 р., № 5, ст.
34; 2009 р., № 10—11, ст. 137, № 30, ст. 420):
доповнити
статтю 69 після пункту 16 новим пунктом 17 такого змісту:
“17)
єдиний податок”.
У зв’язку
з цим пункт 17 вважати пунктом 18;
2) у Кримінальному кодексі України (Відомості Верхової Ради
України 2001 р. , № 25-26, ст. 131) внести такі зміни:
доповнити статтею 173-1 такого
змісту:
«Стаття 173-1. Використання праці
без оформлення трудових відносин з працівником
1. Використання найманої праці без
оформлення трудових відносин особою, яка представляє власника
(засновника), керівником підприємства, установи або організації незалежно від
форми власності чи фізичною особою – підприємцем карається -
позбавленням права обіймати керівні
посади або займатися підприємницькою діяльністю на строк до десяти років.»
доповнити статтею 173-2 такого
змісту:
«Стаття 173-2. Використання
найманої праці з порушенням умов трудового договору (контракту)
Використання найманої праці з
порушенням умов трудового договору (контракту) на підприємстві, в установі,
організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання
або у фізичної особи - підприємця -
карається штрафом від ста до
трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»
доповнити статтею 175-1 такого
змісту:
«Стаття 175-1. Виплата заробітної плати та інших доходів найманим
працівникам без їх нарахування
1. Виплата заробітної плати та інших доходів найманим працівникам без їх нарахування особою, яка представляє власника (засновника),
керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності
чи фізичною особою - підприємцем, -
карається позбавленням
права обіймати керівні посади або займатися підприємницькою діяльністю на строк
до десяти років.».
3) у Кодексі України про
адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток
до N 51, ст. 1122) статтю 41 глави 5 розділу II. “ОСОБЛИВА ЧАСТИНА” доповнити
абзацом такого змісту:
“Систематичне порушення законодавства
про працю -
тягне за собою накладення
штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми
власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 5 тис. неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.”.
4) у Законі України «Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні» ( Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, № 21, ст.252 ):
статтю 19 доповнити новою
частиною такого змісту:
«Фізичні особи-підприємці,
які використовують найману працю (до 10 осіб), звільняються від обов’язку
встановлення нормативу робочих місць та реєстрації у відповідних відділеннях
Фонду соціального захисту інвалідів.»;
у статті 20:
– частину першу доповнити абзацами такого змісту:
«Фізичні особи - підприємці,
які використовують найману працю (до 10 осіб) звільняються
від обов’язку сплати адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального
захисту інвалідів.
Юридичні особи, які є платниками єдиного податку, звільняються від
обов’язку сплати адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального
захисту інвалідів.»
– в частині восьмій слова «їх» вилучити, а слова «цих
коштів» замінити словами «коштів Фонду»;
5) абзаци шостий — двадцять восьмий
пункту 1 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №
13—92 «Про прибутковий податок з громадян» (Відомості Верховної Ради України,
1993 р., № 10, ст. 77; 1998 р., № 30—31, ст. 195; 2001 р, № 10, ст.44; 2003 р,
ст. 149) виключити;
6) у пункті 2 частини третьої статті 1
Законі України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., №
16, ст. 119; 2001 р., № 33, ст. 179):
абзац
шостий виключити;
8) у Законі
України “Про систему оподаткування” (Відомості
Верховної Ради України, 1997 р., № 16, ст. 119; 2001 р., № 33, ст. 179):
Частину
першу статті 14 доповнити пунктом 30 такого змісту:
“30)
єдиний податок.”;
частину
третю статті викласти у такій редакції:
“3. Місцеві
податки і збори (обов’язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати
встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і
в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому
податки і збори (обов’язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і
пунктах 2, 3, 4, 13, 14 та 16 частини другої цієї статті, є обов’язковими для
встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об’єктів
оподаткування або умов, з якими пов’язане запровадження цих податків і зборів.”;
9) пункт 2 розділу II “Прикінцеві положення” Закону України від 13 лютого 1998 року №
129/98-ВР “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” (Відомості Верховної
Ради України, 1998 р., № 30—31, ст. 195) виключити;
10) у статті 9 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг” (Відомості Верховної Ради
України, 2000 р., № 38, ст. 315; 2001 р., № 7, ст. 34; 2002 р., № 5, ст. 32;
2005 р., № 1, ст. 23):
пункт 5
виключити;
пункт 6
виключити;
пункт 9
викласти у такій редакції:
“9) при
здійсненні фізичними особами та фізичними особами — підприємницями,
оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до Закону України “Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” торгівлі продуктовими товарами
(вітчизняного виробництва) за готівкові кошти на ринках;”;
11) пункт 3 частини першої статті 23
Закону України “Про захист прав споживачів”
(Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84) викласти у такій
редакції:
“3) реалізацію продукції, що підлягає обов’язковій
сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на
реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або
свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність (якщо
це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на
відповідний вид продукції), — у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для
реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менш як
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі, коли відповідно
до законодавства суб’єкт господарської діяльності обрав спосіб оподаткування
доходів за спрощеною системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку, — у
розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;”.
6. До приведення чинного
законодавства у відповідність з цим Законом чинні закони та інші
нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому
Закону.
7. Кабінету Міністрів України у тримісячний
термін привести свої нормативно-правові акти, а також забезпечити перегляд
нормативно-правових актів інших органів виконавчої влади, у відповідність із
цим Законом.
8. Державній податковій адміністрації України за погодженням з
державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику у
сфері підприємницької діяльності у тримісячний термін з дня прийняття цього
Закону розробити та затвердити нормативно-правові акти, що витікають із цього
Закону.
Голова
Верховної Ради України
ПОРІВНЯЛЬНА
ТАБЛИЦЯ
до проекту
Закону України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб’єктів малого підприємництва»
|
ДІЮЧА РЕДАКЦІЯ
|
ЗАПРОПОНОВАНА РЕДАКЦІЯ
|
|
|
|
У Бюджетному кодексі України
(Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 37—38, ст. 189; 2004 р., № 5,
ст. 34; 2009 р., № 10—11, ст. 137, № 30, ст. 420):
|
|
Стаття 64.
Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та
враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів
1. До доходів, що закріплюються за бюджетами
місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних
трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
1) податок з доходів фізичних осіб у частині,
визначеній статтею 65 цього Кодексу;
…
7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить
відповідним бюджетам.
…
|
Стаття 64.
Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та
враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів
1. До доходів, що закріплюються за бюджетами
місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних
трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
1) податок з доходів фізичних осіб у частині,
визначеній статтею 65 цього Кодексу;
…
7)
єдиний податок.
…
|
|
Стаття 69.
Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу
міжбюджетних трансфертів
1. До доходів місцевих бюджетів, що не
враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
1) місцеві податки і збори, що зараховуються до
бюджетів місцевого самоврядування;
…
16) платежі за спеціальне використання природних
ресурсів місцевого значення;
17) інші надходження, передбачені законом.
|
Стаття 69.
Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу
міжбюджетних трансфертів
1. До доходів місцевих бюджетів, що не
враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
1) місцеві податки і збори, що зараховуються до
бюджетів місцевого самоврядування;
…
16) платежі за спеціальне використання природних
ресурсів місцевого значення;
17) єдиний податок;
18) інші надходження,
передбачені законом.
|
|
У Кримінальному
кодексі України (Відомості Верхової Ради України 2001 р. , № 25-26, ст. 131)
|
|
Стаття 173.
Грубе порушення угоди про працю
1. Грубе порушення угоди про працю службовою
особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а
також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи
зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою,
-
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до
шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
2. Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з
яким укладена угода щодо його роботи за межами України, -
караються штрафом від п'ятдесяти до ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до
трьох років.
|
Стаття 173.
Грубе порушення угоди про працю
1. Грубе порушення угоди про працю службовою
особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а
також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи
зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою,
-
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до
шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
2. Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з
яким укладена угода щодо його роботи за межами України, -
караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
Стаття 173-1. Використання праці без оформлення трудових
відносин з працівником
1. Використання найманої праці без оформлення трудових
відносин особою, яка представляє власника
(засновника), керівником підприємства, установи або організації незалежно від
форми власності чи фізичною особою - підприємцем карається -
позбавленням права обіймати керівні посади або займатися
підприємницькою діяльністю на строк до десяти років.
Стаття 173-2. Використання найманої праці з порушенням
умов трудового договору (контракту)
Використання найманої праці з порушенням умов трудового
договору (контракту) на підприємстві, в установі, організації незалежно від
форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи -
підприємця -
карається
штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
|
|
Стаття 175.
Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом
виплат
1. Безпідставна невиплата заробітної плати,
стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як
за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або
організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької
діяльності, -
…
|
Стаття 175.
Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом
виплат
1. Безпідставна невиплата заробітної плати,
стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як
за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або
організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом
підприємницької діяльності, -
…
Стаття 175-1. Виплата
заробітної плати та інших доходів найманим працівникам без їх нарахування»
1. Виплата заробітної плати та
інших доходів найманим працівникам без
їх нарахування особою, яка
представляє власника (засновника), керівником підприємства, установи
або організації незалежно від форми власності чи фізичною особою -
підприємцем, -
карається
позбавленням права обіймати керівні посади або займатися підприємницькою
діяльністю на строк до десяти років.
|
|
У Кодексі
України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР,
1984 р., додаток до N 51, ст. 1122)
|
|
Стаття 41.
Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці
Порушення встановлених термінів виплати пенсій,
стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші
порушення вимог законодавства про працю -
тягнуть за собою накладення штрафу на посадових
осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та
громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів
про охорону праці -
тягне за собою накладення штрафу на працівників
від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових
осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та
громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'яти до десяти
неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
|
Стаття 41.
Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці
Порушення встановлених термінів виплати пенсій,
стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші
порушення вимог законодавства про працю -
тягнуть за собою накладення штрафу на посадових
осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та
громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення вимог законодавчих та інших нормативних
актів про охорону праці -
тягне за собою накладення штрафу на працівників
від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових
осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та
громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'яти до десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Систематичне
порушення законодавства про працю-
тягне за
собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій
незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької
діяльності у розмірі 5 тис.
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
|
|
У Законі України “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні”
(Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 21, ст. 252; Відомості Верховної
Ради України, 2006 р., № 2—3, ст. 35, № 32, ст. 271; 2008 р., № 5—8, ст. 78):
|
|
Стаття 19. Для підприємств, установ, організацій, у тому
числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних
осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць
для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової
чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8
до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
…
Норматив робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно
цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць,
призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення,
відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього
Закону.
|
Стаття 19. Для підприємств, установ, організацій, у тому
числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних
осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць
для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової
чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8
до 25 осіб, - у кількості одного
робочого місця.
…
Норматив робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно
цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць,
призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення,
відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього
Закону.
Фізичні
особи-підприємці, які використовують найману працю (до 10 осіб), звільняються
від обов’язку встановлення нормативу робочих місць та реєстрації у
відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів.
|
|
Стаття 20. Підприємства, установи,
організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій
інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де
середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено
нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують
відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські
санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати
на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі
підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи,
яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для
працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ,
організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій
інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір
адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для
працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі
половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в
установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських
організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і
організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або
місцевих бюджетів.
…
Порядок сплати адміністративно-господарських
санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з
урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів -
використання цих коштів
затверджується Кабінетом Міністрів України.
|
Стаття 20. Підприємства, установи,
організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій
інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де
середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено
нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують
відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів
адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої
річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації,
у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів,
фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце,
призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для
підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій
громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15
осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце,
призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається
в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному
підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації
громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману
працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і
організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або
місцевих бюджетів.
Фізичні особи - підприємці, які
використовують найману працю (до 10 осіб) звільняються від обов’язку
сплати адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту
інвалідів.
Юридичні особи, які є платниками
єдиного податку, звільняються від обов’язку сплати
адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів.
…
Порядок сплати адміністративно-господарських
санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку, а також з
урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів -
використання коштів Фонду затверджується
Кабінетом Міністрів України.
|
|
У Декреті
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”
(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст. 77; 1998 р., № 30—31,
ст. 195; 2001 р, № 10, ст.44; 2003 р, ст. 149):
|
|
Стаття
14. Порядок обчислення i сплати податку
…
Громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати
спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим
розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту за
умови, якщо:
кількість осіб, які перебувають у трудових
відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його
сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п'яти;
валовий доход такого громадянина від самостійного
здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за
останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не
перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
громадянин здійснює підприємницьку діяльність з
продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є
платником ринкового збору згідно з законодавством. Доходи такого громадянина,
одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності,
оподатковуються у загальному порядку.
Не дозволяється застосування фіксованого податку
при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.
На доходи громадян, одержані від здійснення
підприємницької діяльності, у разі сплати ними фіксованого податку, не
поширюються положення статей 5 та 6 цього Декрету.
Фіксований податок сплачується громадянином -
платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його
проживання.
Громадянин за своїм бажанням може придбати патент
на здійснення підприємницької діяльності на всій території України.
Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку,
є підставою для видачі податковим органом за місцем проживання громадянина
патенту, в якому зазначаються: прізвище та ім'я цього громадянина; його
ідентифікаційний номер; строк дії патенту; перелік осіб, які перебувають у
трудових відносинах з платником податку, або членів його сім'ї, які беруть
участь у підприємницькій діяльності; місце здійснення підприємницької
діяльності; назва органу, що видав патент.
Форма патенту встановлюється центральним
податковим органом України.
Для одержання патенту платник податку подає до
податкового органу заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити
інформацію про місце здійснення підприємницької діяльності; перелік осіб, які
перебувають у трудових відносинах з платником податку, та їх ідентифікаційні
номери або членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні підприємницької
діяльності, і їх ідентифікаційні номери, а також інформацію про доходи
платника фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за
останні 12 місяців або про неотримання таких доходів.
Податковий орган зобов'язаний видати патент
протягом трьох робочих днів з дня прийняття вказаної заяви від платника
податку, оформленої належним чином. Попередня перевірка достовірності даних,
зазначених у заяві про доходи громадянина від здійснення підприємницької
діяльності, або даних про їх неотримання податковим органом не здійснюється.
Відповідальність за достовірність таких даних несе платник податку відповідно
до законодавства України.
Розміри фіксованого податку встановлюються
відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця
торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за
календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність
самостійно.
Для одержання патенту на здійснення
підприємницької діяльності на всій території України фіксований податок
встановлюється у розмірі 100 гривень.
У разі, коли платник податку здійснює
підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у
підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку
збільшується на 50 відсотків за кожну особу. У такому випадку платник
фіксованого податку має право самостійно доплатити 50 відсотків від суми
встановленого фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу та
повідомити про це податковий орган, який зобов'язаний внести відповідні зміни
до патенту в строки, передбачені для його видачі.
Доходи громадянина, одержані від здійснення
підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не
включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками
звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не
включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника
податку або осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його
сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
У разі сплати фіксованого податку платник такого
податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.
Платник фіксованого податку, особи, які
перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім'ї, які беруть
участь у підприємницькій діяльності, звільняються від сплати нарахувань на
фонд оплати праці, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію,
ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України,
встановлених відповідно до Закону України "Про джерела фінансування
дорожнього господарства України", податку на промисел, збору до Фонду
для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та
соціального захисту населення, збору на обов'язкове соціальне страхування,
збору до Фонду України соціального захисту інвалідів, а також придбання
торгового патенту згідно із Законом України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності".
Здійснення торговельної діяльності у сфері
роздрібної (дрібнооптової) торгівлі платником фіксованого податку, а також
особами, які перебувають з ним у трудових відносинах, або членами його сім'ї,
які беруть участь у такій діяльності, не потребує отримання ліцензії.
Патент видається на строк від одного до дванадцяти
календарних місяців за вибором платника фіксованого податку. У разі, коли
протягом строку дії патенту відповідною місцевою радою змінюється розмір
фіксованого податку, перерахунок його не здійснюється.
Патент може бути скасований (з його вилученням) за
рішенням керівника податкового органу до закінчення строку його дії в разі,
якщо:
за дорученням або від імені платника фіксованого
податку здійснюється торгівля особою, відомості про яку не внесені до
патенту. У цьому випадку громадянин-підприємець позбавляється права
застосовувати фіксовану ставку податку протягом 12 календарних місяців,
наступних за місяцем вчинення порушення, та сплачує штраф у розмірі повної
суми фіксованого податку в розрахунку за місяць за кожну особу, відомості про
яку не внесені до патенту;
платник фіксованого податку, особи, які
перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім'ї, які беруть
участь у підприємницькій діяльності, здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними
та тютюновими виробами. У цьому випадку громадянин-підприємець притягається
до відповідальності згідно з законодавством України.
|
Вилучити
|
|
У Декреті Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки
і збори” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 30, ст. 336, № 32, ст.
340):
|
|
Стаття 1. Види місцевих податків
і зборів
До
місцевих податків і зборів належать:
збір
за парковку автомобілів;
ринковий
збір;
збір
за видачу ордера на квартиру;
збір
з власників собак;
курортний
збір;
збір
за участь у бігах на іподромі;
збір
за виграш на бігах;
збір
з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
податок
з реклами;
збір
за право використання місцевої символіки;
збір
за право проведення кіно- і телезйомок;
збір
за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;
комунальний
податок;
збір
за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;
податок
з продажу імпортних товарів.
|
Стаття 1. Види місцевих податків
і зборів
До
місцевих податків і зборів належать:
збір
за парковку автомобілів;
ринковий
збір;
збір
за видачу ордера на квартиру;
збір
з власників собак;
курортний
збір;
збір
за участь у бігах на іподромі;
збір
за виграш на бігах;
збір
з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
податок
з реклами;
збір
за право використання місцевої символіки;
збір
за право проведення кіно- і телезйомок;
збір
за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;
комунальний
податок;
єдиний податок;
збір
за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;
податок
з продажу імпортних товарів.
|
|
У Законі України “Про
патентування деяких видів підприємницької діяльності” (Відомості Верховної Ради України,
1997 р., № 16, ст. 119; 2001 р., № 33, ст. 179):
|
|
Стаття 1. Загальні положення
…
3. Дія цього Закону не поширюється на торговельну
діяльність та діяльність з надання побутових послуг:
1) підприємств і організацій
військової торгівлі, аптек, що перебувають у державній та комунальній
власності, а також розташованих у селах, селищах та містах районного значення
підприємств та організацій споживчої кооперації та торгово-виробничих
державних підприємств робітничого постачання;
2) суб'єктів підприємницької
діяльності - фізичних осіб, які:
сплачують
фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів
фізичних осіб;
…
|
Стаття 1. Загальні положення
…
3. Дія цього Закону не поширюється на торговельну
діяльність та діяльність з надання побутових послуг:
1) підприємств і організацій
військової торгівлі, аптек, що перебувають у державній та комунальній
власності, а також розташованих у селах, селищах та містах районного значення
підприємств та організацій споживчої кооперації та торгово-виробничих
державних підприємств робітничого постачання;
2) суб'єктів підприємницької
діяльності - фізичних осіб, які:
….
Виключити.
…
|
|
У Законі України “Про систему оподаткування” (Відомості Верховної Ради України, 1997
р., № 16, ст. 119; 2001 р., № 33, ст. 179):
|
|
Стаття 15. Місцеві податки і
збори (обов'язкові платежі)
1.
До місцевих податків належать:
1)
податок з реклами;
2)
комунальний податок.
2.
До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
1)
пункт 1 частини другої статті 15 виключено
2)
збір за припаркування автотранспорту;
3)
ринковий збір;
4)
збір за видачу ордера на квартиру;
…
14)
збір з власників собак;
15)
пункт 15 частини другої статті 15 виключено
|
Стаття 15. Місцеві податки і
збори (обов'язкові платежі)
1.
До місцевих податків належать:
1)
податок з реклами;
2)
комунальний податок.
2.
До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
1)
пункт 1 частини другої статті 15 виключено
2)
збір за припаркування автотранспорту;
3)
ринковий збір;
4)
збір за видачу ордера на квартиру;
…
14)
збір з власників собак;
15)
пункт 15 частини другої статті 15 виключено
16) єдиний податок.
|
|
3. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі),
механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими,
селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних
розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори
(обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2 - 4,
13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення
сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування
або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.
|
3. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі),
механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими,
селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних
розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори
(обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2, 4, 13, 14 та 16 частини другої
цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та
міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими
пов'язане запровадження цих податків і зборів.
|
|
У Законі України “Про внесення
змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., №
30—31, ст. 195):
|
|
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його
опублікування і застосовується щодо доходів, одержаних з 1 січня 1998 року.
Пункти 4 і 5 розділу I, якими вносяться зміни до статей 14 та 21 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", та
пункт 2 розділу II цього Закону набирають чинності через 30 днів з дня його
опублікування.
2. До внесення відповідних змін до порядку
здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування
громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від
сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету,
перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків від сум
фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на
потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.
|
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його
опублікування і застосовується щодо доходів, одержаних з 1 січня 1998 року.
Пункти 4 і 5 розділу I, якими вносяться зміни до статей 14 та 21 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", та
пункт 2 розділу II цього Закону набирають чинності через 30 днів з дня його
опублікування.
Виключити.
|
|
У
Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг» (Відомості Верховної Ради
України, 2000 р., № 38, ст. 315; 2001 р., № 7, ст. 34; 2002 р., № 5, ст. 32;
2005 р., № 1, ст. 23):
|
|
Стаття 9.
Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються:
1) при здійсненні торгівлі продукцією власного
виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх
форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі
проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з
оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних
квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку;
…
5) при продажу товарів (наданні
послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами,
оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим
розміром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з
питань оподаткування прибутковим податком з громадян, якщо такі суб'єкти не
здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив);
6) при продажу товарів (наданні
послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами,
оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань
оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання
свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють
продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими
особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну
регуляторну політику;
…
9) при здійсненні фізичними
особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на
ринках, якщо такі фізичні особи
сплачують ринковий збір відповідно до законодавства;
…
|
Стаття 9.
Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються:
1) при здійсненні торгівлі продукцією власного
виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх
форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі
проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з
оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних
квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку;
…
виключити
виключити
….
9) при
здійсненні фізичними особами та
фізичними особами – підприємцями, оподаткування доходів яких здійснюється
відповідно до Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб’єктів малого підприємництва”,
торгівлі продуктовими товарами (вітчизняного виробництва) за готівкові кошти
на ринках;
…
|
|
У Законі України «Про захист прав
споживачів» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84):
|
|
Стаття 23.
Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів
1. У разі порушення законодавства
про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та
інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть
відповідальність за:
…
3) реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій
сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на
реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або
свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність,
якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на
відповідний вид продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості
одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги,
але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт
господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у
розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
…
|
Стаття 23.
Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів
1. У разі порушення законодавства
про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та
інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть
відповідальність за:
…
3) реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій
сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на
реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або
свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність (якщо
це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на
відповідний вид продукції), - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості
одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги,
але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до законодавства суб'єкт
господарської діяльності обрав спосіб оподаткування доходів за спрощеною
системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку, - у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
…
|
Заступник директора департаменту –
начальник відділу Л.О. Піковська
«___»_________________2010 р.